PostHeaderIcon Гроші Стародавнього Шумеру

5000 років тому на території Месопотамії (міжріччя річок Тигра та Євфрату) панував натуральний обмін, про що історикам розповіли знайдені на розкопках клинописні таблички із записами про податі. Що цікаво, перші документи писемності людини — зовсім не любовні послання, а сухі бухгалтерські нотатки.

У тих же табличках містяться фрагменти про те, хто, за що та чим має сплатити податок. Так, близько 2400 до н. е. державним чиновникам наказувалося брати подати зерном, вівцями та ягнятами і навіть свіжовиловленою рибою. Однак, з’являються записи і про гроші, наприклад, якщо пастухи мали вівці на шерсть, то вони приносили гроші. 

Згодом шумерська економіка розвивалася і з’явилися надлишкові продукти, що не могло не позначитися на натурально-обмінному господарстві, — вже неможливо стало вимірювати лише мірою зерна чи шкір, на зміну їм приходять дорогоцінні метали як еквівалент вартості товару.

Першими грошима були металеві зливки , але т.к. на них не було карбування, то при кожній угоді їх доводилося довго вимірювати на вагу, вміст металу — міді та срібла.

Наступними грошима стала справжня монетка — сикль, згадка про яку з’явилися у другому тисячолітті до н. е. За зразок було взято вагу одного зерна — «ше» чи «шеум», а один сикль прирівнювався до 180 ше, виготовлялася монета зі срібла і мала карбування.

Пізніше сикль поширився на Близькому Сході і став відомим як «шекель», який досі є грошовою одиницею Ізраїлю.

За матеріалами gerodot.ru

Комментарии запрещены.